Членство на біржі

Брокерська діяльність на товарній біржі

Всі біржові угоди і операції на товарній біржі здійснюють брокерські контори, які є членами даної біржі. У відповідності до Закону “Про товарну біржу” членами товарної біржі є її засновники, а також прийняті в її склад у відповідності до статуту біржі вітчизняні й іноземні юридичні особи. Вступний внесок члена біржі повинен дорівнювати вартості “біржового місця”, яке визначають виходячи з попиту і пропозиції на нього. “Біржове місце” – засвідчене відповідним договором право учасника на здійснення біржової торгівлі на товарній біржі. Член біржі має право сам або через свого посередника здійснювати всі види біржових угод і операцій, передбачених статутом біржі, одержуючи за це винагороду, приймати участь у вирішенні питань діяльності біржі, обирати і бути обраним в її керівні органи, користуватись всіма послугами, наданими даною біржею.

Під час реєстрації члена біржі (брокерської контори) на товарній біржі для роботи на біржовому ринку їм присвоюють номер.

Статут та правила біржової торгівлі регламентують організаційно-виробничі відносини між товарними біржами і брокерськими конторами.

В складі членів біржі (біржових контор) головна роль належить брокерам. Брокери – це фізичні особи, зареєстровані на біржі у відповідності з її статутом, обов’язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють в безпосередньому здійсненні біржових угод і їх реєстрації на біржі. Брокери повинні мати спеціальну професійну підготовку і здібності до діяльності в сфері бізнесу. Вони спеціалізуються на торгівлі конкретними видами (групами) товарів і виконують великий обсяг робіт на реальному ринку певного товару. Більшість брокерів входять в штат брокерських контор.

Користування послугами брокерів на біржі створює для вступаючих в угоду продавців і покупців певні переваги, які полягають в тому, що:

а) спеціалісти брокерських контор володіють, як правило, високою кваліфікацією в своїй галузі, добре знають особливості біржових товарів і біржової кон’юнктури, ознайомлені з конкретним попитом покупців і можливостями продавців. Ось чому використання біржових посередників (брокерів) підвищує оперативність закупки і збуту товарів, що сприяє збільшенню прибутку за рахунок прискорення обороту грошових і матеріальних ресурсів;

б) брокерські контори спеціалізуються на масовому придбанні і збуту товарів певної номенклатури, користуючись підприємствами торгово-виробничої інфраструктури (складами, транспортом тощо). Обіг великих партій забезпечує зниження рівня витрат обігу на одиницю реалізованого товару;

в) знання поточної і прогнозованої кон’юнктури біржового і загально товарного ринку спеціалістами брокерських контор допомагає їм надавати продавцям і покупцям необхідну інформацію і консультативні послуги про конкурентоспроможність їх товарів, умовах їх продажу на внутрішньому і зовнішньому ринках;

г) брокерські контори підтримують регулярні зв’язки з іншими біржами, що допомагає їм здійснювати з найбільшим ефектом доручення продавців і покупців, розвивати міжрегіональні торгові зв’язки;

д) більшість брокерських контор має ділові стосунки з банками та іншими закладами, які зв’язані з рухами товарів. Це сприяє наданню їх клієнтам додаткових посередницьких послуг в галузі кредитування, ліцензування, вивезення товарів тощо.

До їх позабіржових функцій належить брокерська діяльність та дослідження підприємств – потенційних клієнтів, відбір, формування та встановлення тісних ділових зв’язків з постійною клієнтурою. Основою роботи брокера повинні бути маркетингова діяльність: виявлення попиту і пропозиції товару, систематичний аналіз комерційної інформації щодо стану ринку, тенденції його змін. Брокер повинен володіти засобами реклами і ефективно використовувати її. Для успішної діяльності брокера на реальному ринку йому необхідно:

глибоко вивчити законодавчі та нормативно-правові акти, якими регламентується торгово-біржова діяльність, посередництво та діяльність підприємств – потенційних клієнтів;

вивчити кон’юнктуру внутрішньої торгівлі, добре орієнтуватися в цінах як на реальному, так і на біржовому ринку, вивчити біржові бюлетені і біржову інформацію про стан біржової торгівлі та тенденції його змін;

обробити зміст документів, якими оформляються взаємовідносини брокерів з клієнтами, з вимогами і порядком їх заповнення, а також інформаційні та рекламні матеріали, які можуть зацікавити клієнта;

продумати і виробити тактику входження в контакт і ведення переговорів з конкретними клієнтами, чітко знати, які вигоди отримає клієнт від співпраці з брокером, які потреби клієнта може задовольнити брокерська контора.

Співпраця брокерської контори з клієнтами на товарній біржі оформляється складанням таких основних документів:

договір на брокерське обслуговування;

договір-доручення (на брокерське обслуговування).

Договір на брокерське обслуговування укладається між товаровиробником (продавцем, покупцем), який бажає продавати або купувати товари через біржу, і брокерською конторою (брокером). Це, як правило, договір, який надає клієнту можливість доручати брокерській конторі представляти його інтереси і укладати угоди на біржі, але не містить жодних умов і зобов’язань щодо розрахунків і платежів. На підставі цього договору клієнт укладає з брокерською конторою (брокером) договір-доручення (на брокерське обслуговування), в якому визначаються обов’язки і відповідальність клієнта і брокера щодо купівлі / продажу товару на біржі. Договір-доручення оформляють на певний строк. У договорі-дорученні визначають розмір і форму оплати послуг брокерської контори, а також відповідальність сторін за порушення умов цього договору, гарантії відшкодування збитків, яких зазнає потерпіла сторона внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов’язань винною стороною.

На сучасному етапі брокерські контори встановлюють плату за надані клієнтам послуги або у відсотках від вартості виконаного контракту, або як різниця між вартістю контракту за ціною клієнта і вартістю виконаного контракту за фактичною ціною.

Користування послугами посередників вимагає певної плати за посередницькі операції і багатьом здається, що це суттєво збільшує вартість товару. Проте якщо підприємство саме здійснює пошук контрагента по угоді купівлі-продажу, то витрати складають ще більшу суму, а вартість товару стає ще вищою.

Конкретний рівень винагороди визначається за згодою сторін і залежить від багатьох факторів:

рівня конкуренції на ринку брокерських послуг;

досвідченості і конкретних інтересів клієнта, його фінансового становища, складності довіреності, інтересів брокера і т.п.

Під час оформлення договору-доручення брокер зобов’язаний ознайомити клієнта з встановленими Правилами біржової торгівлі, порядком виставлення товару на біржові торги і зняття з них.

Після укладення договору-доручення клієнт повинен надати брокерській конторі (брокеру) довіреність на право укладати угоди і вести розрахунки від його імені.

У договорі-дорученні передбачені максимальна і мінімальна ціна купівлі / продажу товару, його кількість, якість з посиланням на відповідний державний стандарт або технічні умови, стан продукції, місцезнаходження товару, конкретний термін і базисні умови поставки, форма розрахунків. До договору-доручення додають:

довідку про наявність та обсяги виставленого на продаж товару (для продавця);

документи, що підтверджують якість товару (для продавця);

довідку банківської установи про підтвердження наявності на розрахунковому рахунку покупця необхідних коштів або гарантію про оплату від банку (для покупця).

Згідно з чинним законодавством брокери мають право переконатися в наявності та якості запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.

Договір-доручення є підставою для подання брокером заявки на участь у біржових торгах.

Брокер, який досяг угоди з іншою стороною під час торгу, оформлює відповідний контракт і подає його до реєстрації на біржі. Після здійснення всіх передбачених Правилами біржової торгівлі операцій та реєстрації біржового контракту кожному контрагенту направляють один примірник для виконання.

Брокерська контора разом з біржовим контрактом передає клієнту звіт брокера про виконану роботу згідно з укладеним з ним договором-доручення. У звіті подається розрахунки кінцевої суми належної брокерській конторі винагороди за надані нею послуги з урахуванням фактичної ціни і вартості контракту.

Дилерські операції, як один із функціональних видів брокерської діяльності, на біржі полягають в укладанні брокерами угод з реальним товаром, угод на строк і опціонних угод від свого імені і за свій рахунок (члена біржі). Учасник таких операцій – дилер – сам виступає стороною договору (біржового контракту) з контрагентом по угодах (продавцем або покупцем товару).

На закордонних ф’ючерсних біржах разом з брокерами, які торгують на біржі і виконують тільки замовлення, які надійшли від брокерських контор або безпосередньо від клієнтів, працюють також брокери-спекулянти. Це так звані незалежні брокери, які укладають угоди від власного імені і за власний кошт, тобто на свій страх і ризик. На відміну від брокерів біржового залу, спекулянти сподіваються отримати прибуток від зміни рівня цін, а не від різниці цін продавців і покупців. Стратегією цих брокерів є покупка контрактів за низькими цінами і продаж їх за вищими цінами. Вони купують ф’ючерсний контракт, сподіваючись, що ціни збільшаться і його продаж за вищою ціною принесе їм прибуток. Спекулянти продають контракт в надії, що ціни впадуть, щоб придбати його за нижчою ціною і знову отримати прибуток. Рішення спекулянтів, або будуть вони продавати або купувати, залежить від прогнозування ринкової ситуації, а їх прибуток або втрати – від досвіду і вміння правильно передбачати рух цін.

Успішні операції брокера можливі лише за умови розробки стратегії спекуляції, аналізу і прогнозу цін і вміння ефективно управляти виділеним для операції капіталом. Багаторічна діяльність брокерів-спекулянтів на ф’ючерсних біржах вже сформувала перелік правил, яких необхідно дотримуватися для успішного здійснення спекулятивних операцій. Наведемо деякі з них:

здійснювати спекулятивні операції лише тим обсягом коштів, які брокер може дозволити собі втратити;

перед початком кожної операції визначати рівень ризику і очікуваний обсяг прибутку;

отримувати максимум прибутку за мінімуму втрат;

за кожною операцією ризикувати не більше ніж 5% спекулятивного капіталу;

при здійсненні спекулятивної операції чітко усвідомлювати, що середній прибуток в 10-15 разів перевищує можливі втрати;

не додавати кожен раз контрактів більше, ніж їх було на момент початкового відкриття позицій.

Діяльність спекулянтів на ф’ючерсному ринку сприяє підвищенню його ліквідності, тобто робить можливим швидку продаж і швидке придбання, а також посилює конкуренцію. Купуючи ф’ючерсні контракти за низькими цінами, спекулянти підвищують попит, який зумовлює збільшення ціни. Продаж спекулянтами ф’ючерсних контрактів за високими цінами зменшує попит і, отже, ціни. Тому вони сприяють більш ефективному виявленню об’єктивної ціни, усуненню різких перепадів ціни і відносній стабільності ринку взагалі.

Функціонування і розвиток світової біржової торгівлі переконливо свідчить, що ф’ючерсна торгівля стає переважним видом діяльності товарних бірж. Вони вже не є лише організаторами оптового товарного ринку, а перетворюються на центри ф’ючерсної торгівлі в сучасному розумінні поняття. Товарна біржа стає загальновизнаним центром ціноутворення, центром страхування прибутку і комерційної діяльності, яка дає можливість отримувати додатковий прибуток.

Згідно світовим тенденціям розвитку біржової торгівлі можна очікувати становлення ф’ючерсного ринку в Україні. Цьому сприяє зростання обсягів біржової торгівлі форвардними контрактами, формування сучасної нормативно-правової бази для розвитку біржового ринку і зокрема ф’ючерсної торгівлі.